• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Бібліотека
• Бібліотечні уроки
• З чого складається книга?

З чого складається книга

(бібліотечний урок)

Мета: ознайомити учнів з структурними елементами книжки та з їх призначенням.

Обладнання: книги, плакат.

Узявши книгу в руки, спробуйте визначити її характер, довідатися, чи на ваші сили і рівень знань вона розрахована.

Культура читання — це вміння швидко знаходити в бібліотеці потрібні книжки або статті. Для цього вам будуть необхідні основи бібліографічних знань, інформаційної та довідково-бібліографічної роботи.

Кожна книжка є наслідком великої колективної роботи авторів і рецензентів, редакторів і художників, працівників видавництв і друкарень. Автор, створивши книгу, подає її до видавництва у вигляді рукопису. Видавництво рецензує твір. Технічний і художній редактори видавництва вирішують, як саме треба видати книгу, тобто яким форматом, на якому папері, якими шрифтами книга буде надрукована, які міститиме ілюстрації, як взагалі книга буде оформлена. Видавництво встановлює також ціну книги.

Друкування книг, тобто виготовлення потрібної кількості друкованих аркушів, здійснюється на друкарських машинах.

Після того, як сторінки книги надруковані, починають палітурно-брошурувальні роботи, тобто розрізання надрукованих аркушів, фальцювання їх, збирання зошитів у книжкові блоки, зшивання блоків, виготовлення кришок палітурки, вміщування книжкових блоків в обкладинки або палітурки, обрізування книг тощо.

Книжковий блок вкладають в оправу. Є видання, які, крім оправи, мають ще й паперову обгортку, найчастіше кольорову. Її називають суперобгорткою. Суперобгортка запобігає передчасній амортизації цієї книги і псуванню оправи, а також прикрашає книгу. Оправа книги складається з передньої (лицевої) і задньої кришок та корінця. На передній стороні зазначають прізвище автора, назву книги, видавництва та інші відомості, а іноді й малюнок. На задній стороні оправи найчастіше друкують ціну книги і марку видавництва. На корінці може бути прізвище автора, назва книги, номер тому або частини.

Книжковий блок скріплюється з оправою фор­зацом, тобто аркушем білого або кольорового па­перу, половина якого приклеєна до внутрішньої сторони верхньої кришки оправи. Друга полови­на форзаца залишається вільною і покриває книжковий блок. Такий саме аркуш є і в кінці оправленої книги. На форзаці можуть бути орна­менти або малюнки.

Аркуш, вміщений на початку книги перед ти­тульною сторінкою або за нею, а також перед окремими частинами чи розділами твору, зветь­ся шмуцтитулом. На шмуцтитулах здебільшого друкують скорочену назву книги або її розділів.

Інколи в книгах буває авантитул, який пере­дує титульній сторінці і містить марку видавни­цтва, назву серії і назву книги.

Роботу з книгою треба розпочинати з ознайом­лення з нею. Ознайомлення з книгою починаєть­ся з її титульного листа. Це слово походить від латинського слова, що означає напис. На ньому вказуєть­ся автор, назва, черговість видання, місце і рік видання. Все, що можна дізнатися про книжку не читаючи, належить до її довідкового апарату:

—титульний аркуш;

—зміст;

—передмова;

—післямова;

—прикнижна анотація;

—ілюстрації або фотографії.

У кінці книги, або на звороті її титульної сторінки вміщують так звані випускні дані: прізвище автора, назву книги, прізвища осіб, які брали участь у випуску книги, дати передачі ру­копису до друкарні та підписання книги до дру­ку, формат паперу, на якому надруковано книгу, і частина аркуша, ціна книги, назва й адреса ви­давництва і друкарні та деякі інші відомості.

Основні дані про книгу містить титульна сторінка. Відомості, подані на титульній сторінці, використовуються для характеристики даного видання, на їх підставі записують видан­ня до інвентарних книг і інше.

На титульній сторінці ставиться прізвище ав­тора і назва твору або тільки назва, якщо авто­ра не називають.

Досить часто титульна сторінка містить надзаголовок, тобто назву серії, до якої належить книга, назву установи, від імені якої її випуще­но, тощо.

Дані на титульній сторінці розміщуються здебільшого на одній (правій) сторінці книги. Такі титульні сторінки звуться однополосними. Але деякі книги, наприклад багатотомні видан­ня, мають двополосні титульні сторінки, ма­теріал на яких розміщено на обох сторінках роз­вороту. Ліва частина титульної сторінки такої книги містить загальні дані про видання в ціло­му і зветься загальною титульною сторінкою, а в правій частині подають відомості лише про да­ний том, частину, випуск тощо; зветься вона частковою.

Двополосні титульні сторінки бувають і в ок­ремих серійних виданнях. Тоді назву серії та за­гальні відомості про всю серію найчастіше вміщують ліворуч. Такі титульні сторінки звуться розгорнутими, і розглядають їх як одну титульну сторінку.

Багато для характеристики книги може дати видавнича анотація, яка коротко розкриває зміст книги, її ідейно-наукову цінність та на якого читача вона розрахована. Анотацію вміщують на звороті титульної сторінки або в іншому місці книги.

Кожна книга має свою внутрішню структуру. В ній може бути вступ, частини, глави, розділи, підрозділи, та розграфи і ін. На кожній сторінці текст поділяється на абзаци. В кінці або на по­чатку книги дається зміст — перелік заголовків, розділів, підрозділів та ін. частин книги з зазна­ченням сторінок, на яких вони починаються. Зміст є своєрідним планом книги, він допомагає розшукувати потрібні матеріали в книзі і дає уявлення про її структуру.

Зміст міститься на початку або в кінці книж­ки, починає частини або глави, розділи книги та їхнє розташування на сторінках.

Передмова, як і післямова, є не обов'язково в кожній книжці, але, як правило, є у багатьох виданнях. Передмову частіше пише автор, або редактор. Вона іноді нагадує розширену ано­тацію. Післямова найчастіше є в книгах, зміст яких наче не закінчено, або якщо доля книжки чи її автора вимагає додаткових пояснень.

Для полегшення роботи з книгою і розшуку потрібних матеріалів у ній деякі видання мають так званий допоміжний апарат. До нього нале­жать коментарі, примітки, предметні, іменні та географічні покажчики, словники термінів, ка­лендарі подій, хронологічні таблиці, списки літератури тощо.

Коментарі бувають у зібраннях творів, науко­вих виданнях, у творах зарубіжних авторів. їх вміщують здебільшого наприкінці книги, в кінці її частин або розділів.

Примітки друкують на сторінках книги під текстом. Але вони можуть бути вміщені і в кінці книги.

Іменні, предметні, географічні та інші по­кажчики вміщують найчастіше в кінці книги. Матеріал покажчиків розташовують за ал­фавітом і після кожного терміну, поняття, власного імені і т. Ін. зазначають сторінку кни­ги або таблиці, де зустрічається цей термін, назва чи власне ім'я.

Багато видань містять бібліографічні ма­теріали, списки використаної автором або реко­мендованої літератури. Списки літератури дру­кують наприкінці книги або в кінці окремих її розділів, бібліографічні посилання вміщують в кінці сторінок або в кінці розділів, статей чи в кінці книги.

У виданнях, які виходять з ілюстраціями, іноді в кінці книги подають перелік ілюст­рацій. Іноді ілюстративні матеріали, репро­дукції, схеми, географічні карти тощо можуть, бути вміщені в кінці книги і мати свою окрему нумерацію.

Ілюстрації та фотографії, вміщені в книзі, несуть вагоме інформаційне навантаження і, так само як анотації, коротко знайомлять читача за змістом книжки. Та ви не повинні оцінювати видання лише за ілюстраціями, бо самі ілюстрації не дають уявлення про зміст книжки.

Кожен учень повинен працювати з довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки до якого входять:

—алфавітний каталог;

—систематичний каталог;

—тематична картотека;

—довідкова література;

—бібліографічні посібники;

—рекомендаційні списки та пам'ятки
Отже, книги за своїм змістом і структурою дуже різноманітні. Але всі вони створені для того, щоб дарувати кожному, хто візьме їх до своїх рук безцінний скарб – знання.

Бібліотечний урок “З чого складається книга”

Мета. Ознайомити учнів з структурними елементами книжки та їх призначенням.

Обладнання: книги, плакат.

Бібліотекар. Кожна книжка безцінна, адже є наслідком великої колективної роботи авторів і рецензентів, редакторів і художників, працівників видавництв і друкарень.

Автор, створивши книгу, подає її до видавництва у вигляді рукопису, надрукованого на машинці. Видавництво рецензує твір. Технічний і художній редактори видавництва вирішують, як саме треба видати книгу, тобто яким форматом, на якому папері, якими шрифтами книга буде надрукована, які міститиме ілюстрації та як взагалі буде оформлена. Видавництво встановлює також ціну книги.

Друкування книг, тобто виготовлення потрібної кількості друкованих аркушів, здійснюється на друкарських машинах.

Після того, як сторінки книги надруковані, починають палітурно-брошурувальні роботи, тобто розрізання надрукованих аркушів, фальцювання їх, збирання зошитів у книжкові блоки, зшивання блоків, виготовлення кришок палітурки, вміщування книжкових блоків в обкладинки або палітурки, обрізування книг тощо.

Книжковий блок вкладають в оправу. Є видання, які, крім оправи, мають ще

й паперову обгортку, найчастіше кольорову. Її називають суперобгорткою. Суперобгортка запобігає передчасному зношенню цієї книги і псуванню оправи, а також прикрашає книгу.

Оправа книги складається з передньої (лицевої) і задньої кришок та корінця. На передній стороні зазначають прізвище автора, назву книги, видавництва та інші відомості, а іноді й малюнок. На задній стороні оправи найчастіше друкують ціну книги і марку видавництва. На корінці може бути прізвище автора, назва видавництва, номер тому або частини.

Книжковий блок скріплюється з оправою форзацом, тобто аркушем білого або кольорового паперу, половина якого приклеєна до внутрішньої сторони верхньої кришки оправи. Друга половина форзаца залишається вільною і покриває книжковий блок. Такий самий аркуш є і в кінці оправленої книги. На форзаці можуть бути орнаменти або малюнки.

Аркуш, вміщений на початку книги перед титульною сторінкою або за нею, а також перед окремими частинами чи розділами твору, зветься шмуцтитулом. На шмуцтитулах здебільшого друкують скорочену назву книги або її розділів.

Інколи в книгах буває авантитул, який передує титульній сторінці і містить марку видавництва, назву серії і назву книги.

Роботу з книгою треба розпочинати з ознайомлення з нею, яке починається з титульного листа. Це слово походить від латинського titulus – напис. На ньому вказується автор, назва, черговість видання, місце і рік видання. Все, що можна дізнатися про книжку не читаючи, належить до її довідкового апарату. Це: титульний аркуш, зміст, передмова, післямова, прикнижна анотація, ілюстрації або фотографії.

У кінці книги, або на звороті її титульної сторінки вміщують так звані випускні дані: прізвище автора; назву книги; прізвища осіб, які брали участь у випуску книги; дати передачі рукопису до друкарні та підписання книги до друку; формат паперу, на якому надруковано книгу; ціна книги; назва і адреса видавництва і т.п.

Основні дані про книгу містить титульна сторінка. Відомості, подані на ній, використовуються для характеристики даного видання, на їх підставі записують видання до інвентарних книг і т.і.

На титульній сторінці ставиться прізвище автора і назва твору або тільки назва, якщо автора не називають.

Досить часто титульна сторінка містить надзаголовок, тобто назву серії, до якої належить книга; назву установи, від імені якої її випущено і т.п.

Дані на титульній сторінці розміщуються здебільшого на одній (правій) сторінці книги. Такі титульні сторінки звуться однополосними. Але деякі книги, наприклад багатотомні видання, мають двополосні титульні сторінки, матеріал на яких розміщено на обох сторінках розвороту. Ліва частина сторінки такої книги містить загальні дані про видання в цілому і зветься загальною титульною сторінкою, а в правій частині подають відомості лише про даний том, частину, випуск тощо; зветься вона частковою.

Двополосні титульні сторінки бувають і в окремих серійних виданнях. Тоді назву серії та загальні відомості про неї найчастіше вміщують ліворуч. Такі титульні сторінки звуться розгорнутими, і розглядають їх як одну титульну сторінку.

Багато для характеристики книги може дати видавнича анотація, яка коротко розкриває зміст книги, її ідейно-наукову цінність та на якого читача вона розрахована. Анотацію вміщують на звороті титульної сторінки або в іншому місці книги.

Кожна книга має свою внутрішню структуру. В ній може бути вступ, частини, глави, розділи, підрозділи та розграфи і ін. На кожній сторінці текст поділяється на абзаци. В кінці або на початку книги дається зміст – перелік заголовків, розділів, підрозділів та інших частин книги з зазначенням сторінок, на яких вони починаються. Зміст є своєрідним планом книги, він допомагає розшукувати в ній потрібні матеріали і дає уявлення про її структуру.

Зміст міститься на початку або в кінці книжки, починає частини або глави, розділи книги та їхнє розташування на сторінках.

Передмова, як і післямова, не є обов’язковим елементом кожного видання, хоч, як правило, є у багатьох з них. Передмову частіше пише автор або редактор. Вона іноді нагадує розширену анотацію. Післямова найчастіше є в книгах, зміст яких ніби не закінчено, або якщо доля книжки чи її автора вимагає додаткових пояснень.

Для полегшення роботи з книгою і розшуку потрібних матеріалів у ній деякі видання мають так званий допоміжний апарат. До нього належать коментарі, примітки, предметні, іменні та географічні покажчики, словники термінів, календарі подій, хронологічні таблиці, списки літератури тощо.

Коментарі бувають у зібраннях творів, наукових виданнях, творах зарубіжних авторів. Їх вміщують здебільшого наприкінці книги, в кінці її частин або розділів.

Примітки друкують на сторінках книги під текстом. Але вони можуть бути вміщені і в кінці книги.

Іменні, предметні, географічні та інші покажчики вміщують найчастіше в кінці книги. Матеріал покажчиків розташовують за алфавітом і після кожного терміну зазначають сторінку книжки або таблиці, де він зустрічається.

Багато видань містять бібліографічні матеріали, списки використаної автором або рекомендованої літератури. Списки літератури друкують наприкінці книги або в кінці окремих її розділів, бібліографічні посилання вміщують в кінці сторінок, розділів, статей чи книги загалом.

У виданнях, які виходять з ілюстраціями, іноді в кінці книги подають їхній перелік. Іноді ілюстративні матеріали, репродукції, схеми, географічні карти і т.і. можуть бути вміщені в кінці книги і мати свою окрему нумерацію.

Ілюстрації та фотографії, вміщені в книзі, несуть вагоме інформаційне навантаження і коротко знайомлять читача зі змістом книги. Але оцінити видання лише за ілюстраціями неможливо, бо останні не дають цілісного уявлення про зміст книги.

Відгадайте кросворд.

1. Паперова обгортка оправи (суперобгортка)

2. Стаття, яка коротко розкриває зміст книги (анотація)

3. План книги, що міститься в її кінці або на початку (зміст)

4. Аркуш, що передує титульній сторінці і містить марку видавництва, назву серії і назву книги (авантитул).

5. Аркуш білого або кольорового паперу, що скріплює книжний блок (форзац)

6. Розмір книги (формат)

7. Частина оправи книги (корінець)

8. Аркуш перед титульною сторінкою (шмуцтитул)

Коментарi